08 вересня 2021 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про віртуальні активи» (далі - Закон), або як його ще часто називають неофіційно «Закон про криптовалюти». Після направлення прийнятого Закону на підпис Президенту, Володимир Зеленський повернув його з власними пропозиціями. 01 листопада на сайті Верховної Ради з’явилася порівняльна таблиця, щодо пропозицій Президента до вказаного Закону, на підставі якої можна в цілому орієнтовно проаналізувати, який вигляд матиме «Закон про криптовалюти» в кінцевій редакції.
То що саме передбачає вказаний Закон?
Український законодавець пішов шляхом світових тенденцій, врахував позицію Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), і в Законі визначив «криптовалюти» як «віртуальні активи», саме такий термін буде використовуватись в майбутньому.
Власне і сам закон, вже в назві визначає, що мова йде не про валюти чи гроші, а саме про активи, - віртуальні активи.
Незважаючи на історично сформовану назву, «криптовалюти» не є валютами, електронними грошима чи навіть засобами платежу, ні згідно діючого законодавства, ні згідно даного нового Закону.
Так стаття 4 Закону визначає, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги).
Згідно основного визначення в Законі, віртуальний актив – це нематеріальне благо, що є об’єктом цивільних прав, має вартість та виражене сукупністю даних в електронній формі.
Крім того згідно правового статусу закріпленого в Законі, віртуальні активи є нематеріальними благами, особливості обороту яких визначаються Цивільним кодексом України та цим Законом.
Спектр використання або операцій з «криптовалютами» досить широкий, і вказаний Закон націлений в першу чергу запровадити основні принципи взаємодії з віртуальними активами в правовому полі.
Закон поділяє віртуальні активи на незабезпечені та забезпечені. При цьому, оскільки Закон також визначає органи державної влади, що здійснюватимуть державне регулювання у сфері обороту віртуальних активів, з урахуванням пропозицій Президента, регулювання віртуальних активів окрім забезпечених здійснюватиме Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а Національний Банк України буде регулятором обігу забезпечених віртуальних активів.
В свою чергу, під забезпеченням віртуального активу розуміється посвідчення ним майнових прав, зокрема прав вимоги на інші об’єкти цивільних прав. Забезпечення віртуальних активів не є забезпеченням виконання зобов’язання. Під посвідченням майнових прав розуміється підтвердження права власника забезпеченого віртуального активу вимагати об’єкт забезпечення. Об’єктом забезпечення віртуального активу є інший об’єкт цивільних прав, права вимоги на який посвідчує такий віртуальний актив. Об’єкт забезпечення віртуального активу визначається правочином, згідно з яким такий віртуальний актив створено. Майнові права, зокрема права вимоги, на об’єкт забезпечення віртуального активу передаються набувачу такого віртуального активу.
Підвидом забезпечених віртуальних активів є фінансові віртуальні активи. Відповідно до Закону фінансовий віртуальний актив – це емітований резидентом України забезпечений віртуальний актив, що забезпечений валютними цінностями (ЗВА(ВЦ) та забезпечений віртуальний актив, що забезпечений цінним папером або деривативним фінансовим інструментом (ЗВА(ФІ).
Серед іншого, Закон також визначає суб’єктів (учасників) ринку віртуальних активів, порядок надання послуг щодо обігу віртуальних активів, порядок набуття права власності на віртуальні активи, відповідальність за порушення у сфері надання послуг з віртуальними активами, принципи публічної пропозиції віртуальних активів тощо.
Зокрема право власності на віртуальний актив згідно Закону набувається за фактом створення віртуального активу, вчинення та виконання правочину щодо віртуального активу, на підставі норм закону або рішення суду і засвідчується володінням ключа такого віртуального активу.
Умови набуття, умови переходу та обсяг прав на віртуальні активи можуть виражатися у формі алгоритмів та функцій системи забезпечення обороту віртуальних активів, у межах якої здійснюється оборот віртуальних активів.
Володілець ключа віртуального активу є власником такого віртуального активу, крім випадків, якщо: ключ віртуального активу або віртуальний актив знаходиться на зберіганні у третьої особи відповідно до умов правочину між зберігачем та власником цього віртуального активу; віртуальний актив передано на зберігання будь-якій особі відповідно до закону або рішення суду, що набрало законної сили; ключ до віртуального активу набуто особою неправомірно.
Зміст права власності на віртуальний актив включає право володіти, користуватися та розпоряджатися віртуальним активом на свій розсуд, якщо це не суперечить закону, зокрема шляхом передачі права власності на віртуальний актив. Володіння, користування та розпорядження віртуальним активом фіксується у системі забезпечення обороту віртуальних активів.
Щодо постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, Закон визначає хто може бути таким постачальником, хто ні, вимоги, умови надання таких послуг, відповідальність постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів.
Діяльність постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, допускається виключно за умови отримання дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів відповідного виду, визначеного Законом. Надання дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, здійснюється на платній основі.
Варто зазначити, що постачальником послуг, пов’язаних з оборотом забезпеченого валютними цінностями віртуального активу, може бути лише фінансова установа.
Одним із напрямів діяльності на ринку «криптовалют» є публічна пропозиція таких «криптовалют». В різні періоди розвитку даної галузі використовувались різні варіації таких пропозицій, це і ICO, IEO, STO та інші. Нерідко через відсутність чіткого регулювання, зрозумілих правил гри, дана діяльність супроводжувалась суттєвими ризиками, в тому числі і для ініціаторів таких публічних пропозицій «криптовалют», яких наслідки такої діяльності у вигляді претензій регуляторів різних країн могли наздогнати і через декілька років. Новий Закон щодо регулювання обігу віртуальних активів також не обійшов дане питання стороною, законодавець передбачив певне регулювання щодо публічної пропозиції віртуальних активів.
Відповідно до Закону, публічна пропозиція віртуальних активів - це пропозиція, звернена до невизначеного кола осіб, про придбання віртуальних активів за ціною та на умовах, визначених такою пропозицією, що здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Законом.
У разі здійснення публічної пропозиції віртуальних активів особа, яка здійснює таку пропозицію, зобов’язана підготувати та опублікувати публічну інформацію, визначену Законом, а саме: найменування особи, яка здійснює публічну пропозицію; адресу веб-сайту особи, яка здійснює публічну пропозицію; загальну інформацію про віртуальні активи, що пропонуються до продажу, та опис прав, які посвідчують ці віртуальні активи (за наявності); умови придбання віртуальних активів; умови відчуження віртуальних активів; умови вилучення віртуальних активів з обороту, якщо таке вилучення з обороту є можливим; інформацію про можливі ризики, пов’язані з придбанням віртуальних активів.
Незважаючи на те що, закон вже було прийнято Верховною Радою України, може пройти ще не мало часу, як він почне діяти на повну силу. Як зазначалося вище, Президент України не підписав даний Закон, надавши свої пропозиції до нього. Та в будь-якому випадку, навіть за умови підписання Закону Президентом, згідно прикінцевих та перехідних положень Закону, він набере чинності лише з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами.